Стих 22: "Вітання літу"

Ось і літечко настало, хтось чекав його давно,

Щоб на пари не ходити, а лише в кафе й кіно.

Ну, звичайно, ще на річку, парк чи сквер, на дачу, в ліс…

Це нам літній відпочинок із любов’ю все приніс.

Стих 21: "Прощание с весной"

С весной мы сегодня прощаемся,

Весне говорим до свиданья.

Мы воздухом понаслаждаемся,

Чтоб помнилось очарование.

Он так восхищал и пьянил нас,

Весенний и яркий коктейль.

И утром, и ночью – в любой час,

Манил, как в горах Коктебель.

Стих 20: "Отдохните"

Нас окружают заботы, волненья:

Делать спешим все успеть всем на зло.

Лучше присядем, давай, на мгновенье,

Для релаксации время пришло.

Вместе расслабимся, слушая Баха.

Да, устаем мы по жизни идти.

С кем не бывает? Коль сегодня дал маху,

Завтра оставишь их всех позади.

Просто расслабься, побудь чуть-чуть в трансе,

Можно вздремнуть или ванну принять…

Только прошу: оставляй себе шансы,

Используя все, их нельзя упускать.

Стих 19: "Весняна прохолода"

Дивно так спостерігати, як у мене за вікном,

Квітнуть ніжним білим цвітом там калина із бузком.

На траві гуляють діти, із кульбаб плетуть вінок,

Фон музичний до картини – це чарівний спів пташок.

І спокійна атмосфера ця приваблює людей,

Прогулятись на повітрі краще, ніж прийом гостей.

Літня спека не набридла, (ще попереду у нас).

Так, весняна прохолода надихає в ранній час.

Стих 18: "Неспокійна ніч"

Цю чарівну ніжну тишу,

Ці години до нуля

Розриває плач дитини:

То в сусідів «спить» маля.

Як закритися від плачу?

Забуваєш, хто ти є.

Забуваєш про удачу,

Хто там спати не дає?

Ходиш по кімнаті сонний,

Відпочити ж я хотів!

І тієї ночі жодний

Так заснути й не зумів.

Стих 17: "Непогода"

Дождик очень долго лил,

Зонтик дома я забыл.

Целый день провёл с тобой,

Побегу теперь домой.

Этот дождь нам не помеха, 

Лучшая для нас утеха:

Вместе наблюдать в окошко, 

Как по лужам бродит кошка.

Стих 16: "В ожидании лета"

Я помню, как считали

Мы месяцы, недели,

И ждали: «Ну, скорей бы

Ушла эта зима».

Уже почти весенние 

Денёчки пролетели,

И скоро мы расслабимся

По-летнему сполна.

Весенняя прохлада,

Весенний воздух чистый

Уходят безвозвратно, 

Зачем по ним скучать?

Всем лето приготовит 

Напиток свой игристый,

Чтоб было нам куда-то

Энергию девать.

Стих 15: "Для тебе сонце..." (part 2)

Цінуй життя, це казка,

Хоча і в однині.

В якій усі поразки

Важливі у ціні.

Тут також є герої,

І слава їх жива.

Тут вірою святою

Здійсняються дива.

Тут втілюються мрії,

Живе в серцях любов.

Хто не втрачав надії,

Той теж її знайшов.

Тут рух вперед – потреба.

Такою є мета

Щоб світлим було небо,

І радісним життя!

«Не бійсь на світі жити, 

Не бійся світ любить,

Для тебе сонце світить,

Спіймай лише ту мить».

Стих 14: "Для тебе сонце..." (part 1)

Ти бачиш в небі зорі, 

Ти чуєш голоси

В бездоннім, щирім морі

Безмежної краси.

Готовий світ сприйняти 

Таким, яким він є.

Без влади, слави, злата

Побудувать своє.

Вхопити щастя хвилю,

Пристать до берегів

І закричать на милю,

За тисячі морів:

Впіймай ту мить за руку

І вже не відпускай

Це шанс буденні муки 

Перетворить на рай... 

(далі буде)

Стих 13: "Патріотичний"

Ти дарувала нам визнання і свободу.

Добро вселяла в гаснучі серця.

Весь світ побачив диво тої вроди:

Мелодію, якій нема кінця.

Тобі шедеври світу дарували.

Тобою мріяли, без тебе не жили.

Життя не вічне, - вічна твоя слава,

Яку примножили твої палкі сини.

Ми вболіваємо усі за твою долю,

І хто не чує тих прекрасних слів, -

Твоїх не бачить ні страждань, ні болю.

Ні співу солов'я, краси лісів.

І де б шляхи вже нас не зустрічали,

Якою мовою вже хто не говорив, - 

Ти – українець, ось твоє начало.

Вітчизну ти собі не замінив!

Стих 12: "Доброе слово"

Все мы знаем, что слова

Часто ранят чью-то душу.

Скажете, я не права? 

Людям ссориться не нужно!

Признавать свои ошибки

Нужно всё-таки уметь.

Окружающим улыбки

Подарить спеши успеть.

Просто так произнести

Доброе кому-то слово, 

И «спасибо», и «прости», 

Будьте Вы всегда готовы.

Стих 11: "Вірне налаштування"

Нарешті, ось уже світанок,

Цей довгожданий ніжний ранок.

Сьогодні буде все прекрасно,

Ти зрозумів? Тобі все ясно?

Роботи – непочатий край,

Тому хутчіш, давай, вставай!

Тебе чекають всі дороги,

Удачі, перші перемоги.

Ти молодчина, все долай,

І вірні рішення приймай!

Тож ранок добрий, день настав.

Ти так давно його чекав…

Стих 10: "В летних туфельках по лужам"

Пасмурный и серый день,

Серый дождь идёт с утра, 

Где-то промелькнула тень -

Просыпаться всем пора.

Небо серое и птицы, 

И деревья, тротуар, 

Хмурые прохожих лица, 

Кто-то солнышко украл.

Появилось вдруг виденье,

Из-за туч на горизонте

Поднимает настроенье 

Красное пятно от зонта.

Сразу стало веселее, 

И приятно в наших душах, 

Побежим, давай, скорее

В алых туфельках по лужам.

Стих 9: "Народу мир потрібен, як вода..."

Народу мир потрібен, як вода.

Як хліб і сіль, і він свого доб’ється.

Ганьба і смерть тому, хто напада

І вічна слава тим, хто не здається.

Війна забрала міліон життів, 

Біда велика. Горе всезагальне.

Та зараз ми обходимось без слів-

Вшановуєм хвилиною мовчання...

Ви молодими ринулися в бій,

І билися сміливо і уперто.

Як не вертівся той ворожий рій,

Не зміг з лиця землі вас стерти.

Безсмертна слава йде у небуття

Та в вашу пам’ять ще пісні лунають.

На спогад миті героїчного життя

Вогні горять й ніколи не згасають.

Це ваша доля!.. Відзвучав той грім

І мертва тиша над тим полем бою…

Всіх пам’ятаєм! Вічна слава їм!

Лиш журавлі курличуть над горою…

Стих 8: "Гомін стихає..."

Гомін стихає, не чутно ні звуку,

Тільки вогні на міському шосе.

Я відчуваю твою ніжну руку,

Ніч поглинає навколо усе.

Міцно до тебе я притулюся,

Дихання щоб відчувати твоє.

Богу я на ніч за нас помолюся,

Знаю, між нами кохання лиш є.

Спільне, що є, воно нас об’єднало,

Всі почуття трохи ніжні, п’янкі.

Щастя ходило по світу, блукало,

І ось, нарешті, – обійми палкі.

Будемо завжди, мабуть, пам’ятати

Час, що зароджував ті почуття.

Знову чекаю і буду чекати

Ніжну ту осінь, початок життя.

Стих 7: "Люби"

Как можешь, люби, не вечно люби.

И вечно в любви сомневайся

Ты ищешь, - ищи, находишь – держи, 

И нежно в любви признавайся.

Забудешь, - молчи. Захочешь, - иди.

Закрой в себе искру свободы.

А лучше храни, как можешь! Люби!

Верь в то, что дала нам природа.

Стих 6: "Приснился мне сон"

Приснился мне сон, полон счастья и света.

Чудесный и нежный, как трель соловья.

Лелеянный солнцем, ветрами одетый.

Спокоен и сладок… Но чувствую я

Вдруг стало прохладней и вмиг потемнело.

Вот тучи сбежались и вновь унеслись.

Таинственный страх овладел моим телом.

Но кто-то мне шепчет: «Я рядом, держись!»

И вдруг я увидел конец… И начало…

Увидел всю жизнь дорогую свою.

На многое времени мне не хватало,

Но я все бежал, подгоняя судьбу.

Идя, спотыкался. Но кто-то шел рядом.

Две пары следов украшали мой путь.

Кто этот попутчик, невидимый взгляду?

Куда он исчез? Как его мне вернуть?

Смотрю, подлетает мой ангел-хранитель,

Ведь он никогда меня не покидал.

Спросил я его: «Неужели Спаситель,

Когда я в беде, от меня улетал?»

«Да нет, ты ошибся» - ответил он мне, -

«Хоть плакал, кричал ты у всех на глазах.

Меня ты винил о тяжелой судьбе.

И падал. А я нес тебя на руках!»

Стих 5: "Ти сьогодні якась особлива"

Ти сьогодні якась особлива.

По-весняному свіжа, п'янка.

Загадкова. Як завжди вродлива.

І, як завжди, спокійна, струнка.

Ти ховаєш в собі таємницю.

Не чекаєш, а твориш дива.

Ти сьогодні моя чарівниця?

Так чому зачарований я?

Щиро хочу тобі дарувати

Всі небачені досі скарби.

І, як скарб, від усіх захищати.

Від ненависті, горя, біди.

Щоб розквітла в цей день особливий

Кожна квітка твоєї душі.

Завжди будь, як сьогодні, щаслива.

Так, як хочу у цьому вірші.

Стих 4: "Всем добра"

Хочется попросить вас: люди, будьте добрее!

Сколько на свете злости, просто забудьте о ней.

Нас благородство с вами делает лучше, милее,

Будьте великодушны, проще, мягче, нежней.

Мир наш и так во многом к жертвам, порой, жестокий, 

Часто несправедливый, бывает даже лихой.

Но от флюидов любовных плывут такие потоки,

Что жизнь наша вдруг оживает, становится сразу другой.

Выбраться, не сорваться сложно как-то бывает,

У многих из нас намерения были – идти вперёд!

Только не всем удача карты свои открывает,

Я вам желаю счастья, чаще пускай всем везёт!

Стих 3: "И опять без тебя засыпаю"

Вот и вечер, меня ждёт кровать.

Без тебя мне, увы, нелегко.

Жаль, не можем пока вместе спать.

Почему ты сейчас далеко?

Я гоню свои домыслы прочь,

Что вчера приносили мне грусть.

Наступает уже эта ночь.

Ты не рядом, пока, ну и пусть.

Расстоянье ещё не гроза,

Тебя рядом всегда представляю

Закрываю спокойно глаза…

И опять без тебя засыпаю.

Стих 2: "Мой мир"

Рассвет, туман. Весенняя прохлада,

Где солнца луч ласкает берега.

Сквозь бури, дождь и прочие прегради

С потоком света я бегу туда.

Здесь я всем рад, я знаю кого встречу.

Здесь в честь мою закатывают пир.

Все, что терял, сегодня я замечу,

Но никого я не пущу в свой мир.

Своих друзей я не предам, конечно,

Но в тайны мыслей их не посвящу.

Живу, как раньше, но не так беспечно,

Смеюсь и плачу, веселюсь, грущу.

Мир не тускнеет, он обогатился,

Тем опытом, что я приобретал.

И вроде бы от радости светился,

Когда хороших я людей встречал.

Терпел я все, бывали пораженья,

А побеждал – я был для вас кумир.

И закалил, как сталь, в этих сраженьях,

Характер, волю, внутренний мой мир.

Стих 1: "К 1-ому Мая"

Первомая праздник классный, настроение – прекрасно!

Будем дату отмечать, тост и речь провозглашать.

Если собрались в застолье, надо выпить за здоровье,

И за мир в огромном мире, за любовь, детей, квартиру,

Сногсшибательный успех, чтоб порадовал нас всех.

Людям рядом пожелать вдохновенья и дерзать!

Много свеженьких идей, интересней и новей,

Тех, что в прошлом году были (их еще мы не забыли).

Продолжайте удивлять, мир прекрасным наполнять.

А ещё – творить добро, на работе и в метро

И везде, куда ходили. Чтоб вас помнили, любили.

Развивайтесь, не скучайте, чаще в гости приглашайте.