Гомін стихає, не чутно ні звуку,
Тільки вогні на міському шосе.
Я відчуваю твою ніжну руку,
Ніч поглинає навколо усе.
Міцно до тебе я притулюся,
Дихання щоб відчувати твоє.
Богу я на ніч за нас помолюся,
Знаю, між нами кохання лиш є.
Спільне, що є, воно нас об’єднало,
Всі почуття трохи ніжні, п’янкі.
Щастя ходило по світу, блукало,
І ось, нарешті, – обійми палкі.
Будемо завжди, мабуть, пам’ятати
Час, що зароджував ті почуття.
Знову чекаю і буду чекати
Ніжну ту осінь, початок життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар